Вiнок

Вінок створений за мотивами українського народного вбрання і може використовуватися як доповнення до сучасного костюма в етнічному стилі.

Вінок – один з найдавніших елементів, який несе в собі красу та наповнений глибокими споконвічними символами. Його кругла форма – знак цілісності, безперервності та гармонії, можливо тому український вінок є втіленням чистоти та ідеї продовження роду. Додаткову семантику додають вінку особливі властивості рослин, з яких він сплетений, і дійство плетіння як таке. Кожна квітка, стрічка, колосок, згідно з традицією, уособлюють душевні якості власниці або є побажанням добра і благополуччя.

Безумовно, у різних областях України традиції плетіння вінків мали свої, тільки їм притаманні риси, але факти, що збереглися дотепер, дозволяють виділити найбільш характерні особливості вінків, які зустрічалися в багатьох регіонах.

Історично український вінок, крім квітів, обов’язково прикрашався стрічками, які закінчувалися трохи нижче за дівочі коси, щоб сховати їх від «недоброго ока». Світло-коричнева стрічка у вінку була символом землі, жовта – сонця, зелена – краси та молодості, синя – символом неба та води, що дають силу, помаранчева – символом хліба, фіолетова – мудрості, малинова – душевності, щирості, рожева – добробуту і достатку. Білі стрічки зав’язували на вінок лише тоді, коли вони були вишиті: на одній — сонце, на другій — місяць.

В українській культурі вінок – дівочий головний убір, який носили юні дівчатка і молоді незаміжні дівчата. Він був улюбленою прикрасою й міг багато розповісти про жіночу душу, відтворюючи події життя, надії та наміри.

Коли дівчинці виповнювалося три роки, мама плела їй перший вінок із трав і ніжних польових квітів. Кожна рослина у вінку мала лікувальні властивості та була оберегом. У шість років додавалися яскраві волошки – символ юності та здоров’я, і ​​маки – для зміцнення розуму та спокійного сну.

З віком дівчинки гама ставала багатшою і барвистішою. Починаючи з 13 років, кожен її вінок вже ніс світові певне повідомлення, висловлюючи стан і прагнення дівчини.

Вінок Кохання

символізував дівочу красу. Квітка ромашки, яка входила до складу цього вінка, поєднувала символіку чистоти із символікою міцної родини. Серед ромашок вплітали квіти яблуні чи вишні, а над чолом – гроно червоної калини.

Вінок Надії

Коли дівчині не щастило в коханні, вона плела вінок із польових маків і волошок. Іноді такий вінок дарувався несміливому хлопцю як визнання.

Вінок Відданості

плели з волошки та любистка. Козак брав його з собою в дорогу, напевно знаючи – вдома його люблять і чекають.

Існував також і вінок Розлуки з квітів первоцвіту – символу недовговічності, і вересу – символу безнадійності та самотності, який дівчина дарувала коханому під час розлуки.

Український весільний вінок

Весільний вінок був найяскравішим і найбільш значущим. Його зазвичай плели з троянд – символу краси та кохання, з додаванням інших квітів і рослин.

Весільний вінок, крім своєї оберегової та символічної функції, був справжнім витвором мистецтва. На його виготовлення йшло від кількох днів до місяця залежно від величини та складності виконання.

Сьогодні ми спостерігаємо відродження інтересу до цієї чудової традиції. Багато відомих дизайнерів черпають натхнення у самобутньому національному вбранні та барвистому українському вінку. Цей яскравий і стильний аксесуар часто можна побачити як на традиційних пишних святах, так і на ультрасучасних молодіжних вечірках.

Для нас це є дуже цінним, оскільки саме сьогодні, у стрімкому вирі подій та змін він дарує нам енергію добра і краси, нагадуючи про жіночність, єдність природних начал і таїнство життя.